ч
и
с
л
о

16

2000

Василь Расевич

Феномен Гайдера

Президентові Австрії вже не було куди подітися, хоч-не-хоч він мусив затвердити коаліційний уряд, частину якого складатимуть представники ультраправої Партії свободи на чолі з Йоргом Гайдером. Канцлером став голова Народної партії Вольфганг Шюссель. В Австрії ситуація складається патова. Якби президент призначив нові парламентські вибори, то ображені нотою ЕС австрійці проголосували би за Гайдера, й він отримав би значно більше голосів. ЕС не залишив Австрії вибору, зробивши свою нерозумну заяву.

Одіозний Гайдер особисто в уряді участи не братиме. Хоча це не означає, що Австрії вдасться уникнути міжнародної політичної ізоляції. Про це заявили країни Евросоюзу, Ізраїль і США. Добробутна Австрія, яка жила у своє задоволення, раптом стала вигнанкою... У країні коїться щось неймовірне: мітинги, демонстрації, люди йдуть і слухають радіо. Враження, що всі чекають на оголошення війни. Рівнозначним оголошенню війни для Австрії буде оголошення про чинність міжнародних санкцій.

Так чи інак, а Гайдер – непересічна особа. Він справді талановитий популіст, дуже швидко вловлює, які настрої панують у яких сферах суспільства, а потім це проголошує з трибуни. Дуже важливо, що він перший почав критикувати недолугу політику Европейського Союзу (особливо щодо збільшення членів ЕС) та його міграційну політику. Всі знають, що постійного припливу емігрантів Европа не витримає (особливо малі країни-члени ЕС), та Гайдера “б’ють” за те, що він досить радикально висловлюється про необхідність депортації всіх зайвих іноземців.

Проте найбільшою помилкою Гайдера було те, що він “заглиблювався” в історію, не тільки піддавав ревізії голокосту, але й казав, що нацисти вели звичайну політику, або що концтабори були призначені для звичайних злочинців. Такі висловлювання не бувають непоміченими, у багатьох країнах за такі слова передбачена кримінальна відповідальність.

Міжнародна громадськість просто не хотіла допустити прецеденту, коли політик, котрий дозволяє собі робити такі неприпустимі висловлювання, може потрапити в уряд. Першим виступив із застереженням Ізраїль, а потім і всі інші країни. Та австрійці оцінили заяву міністра закордонних справ Ізраїлю як втручання у внутрішні справи. Інколи виникають доволі пікантні ситуації: Гайдер наступного ж дня заперечує сказане і говорить, що його неправильно зрозуміли. Так було, коли він звинуватив бельгійський уряд у корупції (приблизно: куди там Бельгії нас критикувати, коли в неї корупційний уряд). Реакція Бельгії була дуже бурхливою. Після цього Гайдер просив пробачення і казав, що нікого не хотів образити. Бельгійський же посол видав тоді влучний дотеп: “А що було би, якби пан Гайдер хотів образити?”.

Зрозуміло, що, попри доречну критику політики австрійських соціал-демократів (вони були при владі 30 років), Гайдер усе зіпсув націоналістичними висловлюваннями. Та він, безумовно, не є ні неонаці, ні фашистом. І якщо Евросоюз застосує санкції проти Австрії, то непрямо визнає, що трактує 28% дорослого населення Австрії як фашистів.

До того ж, помилку зробив і Евросоюз. Не слід було першого ж дня робити такі брутальні заяви про ізоляцію. Та й коаліція ще не подала тоді ні можливого складу уряду, ні програми. А тому заяву ЕС дуже болісно сприйняли в Австрії. Пізніше Еврокомісія пом’якшила свою позицію, та вже було пізно. Загалом, австрійська криза – це перша ознака кризи Евросоюзу. Немає механізмів урегулювання таких ситуацій, як і взагалі немає виробленого механізму взаємовпливів усередині Евросоюзу.

Гайдер каже, що весь цей галас викликаний солідарністю соціалістичних урядів у Европі. Оскільки австрійська соціал-демократія втрачала на очах владу, то вона звернулася до “братів” у Европі по допомогу – не допустити створення “націоналістичного” уряду. Це пояснення Гайдера заперечив потім факт різкої критики з боку Жака Ширака, який є правим.

Що ж до уряду, то тут треба сказати, що президент Клестиль викреслив дві кандидатури з Партії свободи, мотивуючи це їхніми націоналістичними висловлюваннями під час ведення виборчої кампанії. Програма, яку подала нова урядова коаліція, дуже економна. Підвищуються ціни на цигарки, на користування транспортом, на медичне обслуговування (20% мають платити самі громадяни). Словом, Австрія затягує пасок. З іншого боку, у програмі чітко сказано, що освіта була і залишається безкоштовною.