Берлінський мур упав,
але кремлівський усе ще стоїть!
Доповідь на Конгресі правих партій Західної
та Східної Европи
“До об'єднання двох частин Европи” (Рим, 8 листопада 1999 р).
[Джерело: ]
Країни Центральної та Східної Европи, а особливо Німеччина, можуть
не завдавати собі клопоту, коли йдеться про вдячність до Росії за те, що вона
дозволила зруйнувати Берлінську стіну. Совєцький комуністичний режим збанкрутував
і більше не міг стримувати свої европейські напівколонії. Не було засобів, не
було зброї, адекватної натовській, а розкидатися атомними бомбами навіть безумні
совєцькі керівники не сміли: уявляли собі відплату.
У Ґорбачова і Шеварднадзе виник чудовий план: обміняти свій вимушений
відхід із Східної та Центральної Европи на гуманітарну допомогу, прощення старих
боргів та нові кредити. Тобто, комуністи вирішили вдати з себе демократів і
сісти Заходові на шию, тому що здійснювати реальні реформи ніхто з Політбюро
і не збирався. Захід легко повірив совєцьким вовкам у елегантних овечих дублянках.
І якщо 10 років, що минули після падіння Берлінського муру, країни
Східної та Центральної Европи витратили на діяльні реформи, на входження до
НАТО деяких з них, на люстрації для комуністичних злочинців чи на перевиховання
колишніх компартій до стадії соціал-демократії, Росія цей же час ужила на імітацію
реформ, які скінчилися, коли з уряду викинули Єгора Гайдара, на вчинення нових
злочинів проти людства в Чечні, на спроби підім'яти під себе і зробити сателітами
країни СНД й на відчайдушні намагання завдати хоч якоїсь шкоди колишнім колоніям
з Варшавського Договору, НАТО і США. Кремлівський мур і далі непорушний. Це
– азійський нашийник Росії, який намагався зняти Андрєй Козирєв, і який знову
засупонили Євгеній Прімаков та Ігорь Іванов.
Не варто вірити жодному слову російських керівників і вже тим
більше не варто надавати їм місце в европейських структурах і гроші в кредит:
все одно не віддадуть, а витратять усе на зброю. За 10 років багато що стало
зрозуміло: Росія недієздатна як демократія; народи Росії не вважають свободу
своїм пріоритетом; любов до европейського споживання не означає бажання створити
ринкову економіку; російське керівництво одержиме імперською бундючністю та
злобою і продовжує вдавати з себе наддержаву; російські комуністи вміло використали
закони формальної демократії, аби поставити країну на межу червоного реваншу;
російська армія зосталась Совєцькою армією; ліберальна меншість не здатна подолати
ностальгуючу за мискою дармової юшки совєцької більшості; до бід Росії додався
активний фашизм, і ксенофобія заливає суспільство, причому не лише обивателів,
але й значних функціонерів, скажімо, губернатора Примор'я Є. Наздратенко; губернатора
Краснодарського краю Кондратенко; мера столиці Юрія
Лужкова й три чверті депутатів парламенту. Росія належить до
Европи лише географічно; політично, економічно й морально – вона не европейська
країна.
Те, що чинить Росія в Чечні, можна порівняти тільки з жахіттями
сталінізму й гітлеризму. Президент Єльцин майже позбавлений влади і став заручником
спецслужб та оскаженілого генералітету. Країною керують спецслужби, які вже
вбили Галину Старовойтову, зуміли довести телебачення до воєнної самоцензури
і підривають будинки в Москві, щоб мати привід для нової кавказької війни. На
Сході Европи, в Росії, гряде фашизм, увінчаний ядерними боєголовками. Президентські
вибори 2000 року можуть стати днем загибелі решти громадянських прав і свобод
народів Росії. Тільки суворість, бойкот, виключення з европейських структур
і відмова в кредитах можуть примусити опам'ятатися і російське керівництво,
і російське населення.
[Валерія Новодворская, Росія, голова
партії Демократический Союз (існує з 1988 р.), правозахисник
і дисидент з 1969 р.]
Мир – це війна
Заява керівництва партії Демократичний Союз (Росія)
[Джерело: ]
Схоже, Президент Росії знайшов собі наступника (згідно з вибором
народу). Його наступником буде фашизм. І не важливо, під яким прізвищем. Те,
що відбувається сьогодні на кордоні з Чечнею і в самій Чечні, неможливо навіть
назвати повторним наступанням на граблі. Це радше забіг на граблях вкрай нерівною
кавказькою місцевістю. Національний російський спорт! Спецслужби посилаються
тепер, коли все в Югославії скінчено, на НАТО, якому ми псували життя під час
самої операції. Вони запевняють, що коли НАТО бомбардувало Югославію, то нам
сам Бог велів бомбардувати Чечню. Але, по-перше, блискучий і просунутий в сенсі
прогресу Північно-Атлантичний союз ніяк не може порівнятися з відсталою та заплутаною
в своїх власних комплексах Росією. По-друге, бомби НАТО, як правило, влучали
туди, куда вони були спрямовані. І якщо НАТО вправі було виступити арбітром
між албанцями й сербами, бо воно бажало добра і першим, і другим, то Росія,
глибоко байдужа і до лиха албанців, і до лиха сербів, не має ніякого морального
права на арбітраж, тому що сама потребує суду народів за свої попередні злочини
при комуністах. Чеченцям можна дорікати і за створення теологічної держави,
і за викрадання журналістів, і за рабовласництво, але все це не означає, що
друга сторона, тобто Російська Федерація, мусить уподібнюватися до свого ворога
в аморальності й навіть перевищити його в цьому. Перманентна війна, перманентна
ксенофобія, перманентний апартеїд у Москві – от якими видаються цілі Росії,
подібної на змію, що кусає власного хвоста.
ЦКС ДС: В.Новодворская, Н.Злотнік, М.Кузьменко,
Н.Лінкевич, В.Терещенко
29 вересня 1999 р.
