Євген Бершеда

Українсько-польські стосунки та европейська безпека

Шановний пане голово, шановний пане Бжезінський, я хотів би висловити деякі міркування щодо розвитку стосунків України і Польщі в контексті Европейської безпеки.

Кожна країна, вибудовуючи свої зовнішньо-політичні пріоритети, насамперед звертає увагу на своїх сусідів, на своє так зване близьке зарубіжжя, яке з легкої руки деяких засобів масової інформації Москви накидається у формі такої ж моделі й Україні, і згідно з цією моделлю Киргизія для нас є близьким зарубіжжям, а Польща – далеким. Я хотів би внести в це необхідні корективи і наголосити на тому, що Україна має власне близьке зарубіжжя, яке складається з країн, які її безпосередньо оточують. Безумовно, до цього зарубіжжя входить Росія. Але до цього зарубіжжя входять і Польща, і Угорщина, і Словаччина, і Румунія. Тобто ті країни, які для Росії традиційно не є близьким зарубіжжям, хоча Польща, мабуть, таки є з огляду на кордон з Калінінградською областю.

Україна має семирічний стаж незалежного життя і разом з тим – сім років стосунків двох незалежних держав України та Польщі. Не випадковим і символічним є і те, що Польща була однією із тих держав, яка першою визнала українську незалежність.

Є тема стосунків між країнами так званої Західної Европи і так званої Центральної і Східної Европи. Сьогодні пан Бжезінський вже аналізував у своїх виступах ці поняття, поняття Центральної Европи, яке змінюється і яке вже змінилося після розпаду Радянського Союзу. Я хотів би привернути вашу увагу до того, що на терені цього пострадянського, посткомуністичного простору вибудовується нова система відносин країн, які в ньому опинилися.

Серед цих груп країн є країни, які вже запрошені до вступу в НАТО, є країни, які вже запрошені до вступу в Европейський Союз, є країни, які стали асоційованими членами Европейського Союзу, є країни, які мають особливі стосунки з НАТО, є країни які хочуть вступити до Европейського Союзу, але не мають запрошення і не є асоційованими членами і нарешті, є дві країни, які не зверталися до Европейського Союзу і не зверталися в НАТО з пропозиціями про тіснішу співпрацю. Серед нових незалежних держав, з якими має співпрацю Польща – це Литва, Білорусь і Україна. І я, на жаль, не маю часу для того, щоб детально проаналізувати наші спільні (разом з Польщею) інтереси щодо цих країн, які відіграють таку важливу роль у зовнішньополітичних пріоритетах наших двох країн.

Я хотів би показати чому саме українсько-польські стосунки дуже важливі для европейської безпеки. По-перше, це, на мій погляд, тому, що сам реґіон Центрально-Східної Европи, до якого належать і Україна, і Польща, мабуть є найперспективнішим з погляду динаміки розвитку реґіоном Европи в найближчому десятиріччі. Чому так? Тому, що він дуже вигідно розміщений, володіє великими природними і людськими ресурсами, і нарешті, низький, відносно низький, стартовий рівень розвитку та сусідство з розвиненими країнами Заходу, сусідство з країнами Европейського Союзу.

Далі, Україна і Польща – це дві найбільші країни Центральної Европи. Найбільші за територією, найбільші за ресурсами. Це дві країни, які знаходяться по різний бік колишнього радянського кордону, який ще і досі намагаються трактувати, як кордон СНД. Для України немає кордонів СНД. Для України є кордони України, є спільний кордон з Польщею, але тут є певна небезпека, є певні стереотипи і є загроза того, що з поширенням Европейського Союзу на схід режим кордону між Україною та Польщею може змінитися і це може якоюсь мірою вплинути на реанімацію колишнього радянського кордону.

Я хотів би наголосити на тому, що сам зміст безпеки в Европі сьогодні змінюється. Треба, я думаю, звернути увагу на те, що військова загроза власне в Европі відходить на другий план. На перший план висуваються такі загрози безпеці, як тероризм, контрабанда зброї та наркотиків, нелеґальна міґрація, екологія. Власне це ті загрози, які характерні для країн з відносно високим рівнем розвитку. Особливого значення набуває чинник економічної безпеки. І тут важливо відзначити роль Европейського Союзу, який завдяки тому досвідові, який набуто цією організацією, поступово перетворюється на найвагомішу структуру економічної безпеки в Европі, яка забезпечує сталий і стабільний розвиток країн-членів Европейського Союзу.

Хотів би також наголосити на тому, який зміст Україна бачить в своїх стосунках з сусідньою Польщею. Україна виступає і підтримує стратегічні пріоритети Польщі. І ми з свого боку відчуваємо, що Польща визнає і підтримує стратегічні пріоритети України. Це надзвичайно важливо для реалізації нашого стратегічного пріоритету, яким, як відомо, визнана як в Україні, так і в Польщі інтеґрація до европейських і евроатлянтичних структур. Тут ми маємо спільні завдання і спільні зусилля стратегічного характеру. Це той пріоритет, про який я тільки-но сказав, Україна і Польща намагаються спільно використовувати досвід реформування економіки в країнах, які переходять або перейшли від стану адміністративної економіки до стану ринкової економіки, від стану тоталітарних політичних режимів до демократії. Для нас надзвичайно важливим і цікавим є досвід реформування економіки, який має Польща. Україна і Польща мають або, на мій погляд, найближчим часом матимуть чіткіше окреслені великі спільні інфраструктурні проєкти, які безпосередньо впливають на безпеку не лише України і Польщі, але і на европейську безпеку. Пан Бжезінський згадував про проєкт транспортування енергоносіїв з Центральної Азії та Кавказу до Европи через територію України та Польщі. Я думаю, що тут можна ставити питання ширше: не лише з Центральної Азії і Кавказу, а і з Близького Сходу через територію Туреччини. І не лише енергоносіїв. Йдеться про великі транспортні проєкти, пов’язані з розбудовою і залізниць та автомобільних шляхів між Чорним і Балтійським морем. Бо наші країни Бог розташував так, що саме їхньою територією проходить найкоротший шлях між Чорним і Балтійським морем.

Надзвичайно важливою є військова і військово-технічна співпраця, на жаль, не маю часу зупинятися на цих питаннях. Але прикладом є створення спільного українсько-польського батальйону. Розвивається співпраця в галузі модернізації озброєння, військової техніки, яка перебуває на озброєнні армій двох країн.

Я ще раз хотів би повернутися до теми загрози, яка, на жаль, може виникнути для України у випадку, якщо з вступом Польщі до Европейського Союзу не будуть належно відреґульовані стосунки України з Европейським Союзом. Нам відома технологія того, як Польща уникнула з свого боку ізоляції від Европейського Союзу, не будучи членом Европейського Союзу. Нам відомо, що на польсько-німецькому кордоні не було і зараз немає тих проблем, які можуть виникнути у випадку, якщо Польща вступить до Европейського Союзу, а Україна в той час не стане асоційованим членом Европейського Союзу. Тобто, рецепт, так би мовити, відомий. Це – стратегічно – вступ в майбутньому до Европейського Союзу і повноправне членство в ньому, а в тактичному плані у середньостроковій перспективі, це набуття Україною статусу асоціятивного членства в Европейському Союзі. І, безумовно, нам належить ще дуже багато зробити для реформування економіки. Безумовно. Але ми можемо, я думаю, цілком нормально порівнювати стан своєї економіки зі станом албанської економіки або зі станом румунської економіки, тобто країн, які мають статус асоціятивних членів Европейського Союзу. Декілька зауважень щодо партнерів, так би мовити наших спільних партнерів, тобто стратегічних партнерів двох стратегічних партнерів: України і Польщі. По-перше, слід відзначати роль Сполучених Штатів Америки. Надзвичайно конструктивною є роль цієї країни у створенні европейської безпеки, у стабілізації стосунків між країнами в реґіоні Центральної та Східної Европи, у підтримці незалежности і европейського вектору руху обох країн – і України, і Польщі.

Я хотів би також наголосити на тому, що українсько-польські стосунки є добрим прикладом для розбудови Україною своїх стосунків з іншими країнами, у тому числі з Росією. Українсько-польські стосунки – це стосунки двох незалежних, рівноправних країн. І, до речі, двох слов’янських країн . Я хотів би наголосити на такому аспекті, коли нам пропонують розбудовувати стосунки між слов’янськими державами, я вважаю, що тут треба всіляко підтримувати і говорити “так”. І у нас є приклади розбудови таких стосунків. Це стосунки між Україною і Польщею.

Ґлобалізація та европеїзація стосунків, яка відбувається в світі, ґлобалізація економічного і політичного життя ніяк не перекреслює двосторонніх стосунків. І якою б тісною не була співпраця країн у межах Европейського Союзу, завжди залишиться національна ідентичність, завжди залишаться незалежні держави, якими є і, я впевнений, залишаться назавжди Україна і Польща.

І ще декілька слів на завершення щодо ролі міста Львова. Сьогодні про це говорили багато. Львів в українській історії завжди відігравав велику роль, як на початку незалежности, так і зараз, роль плацдарму, роль полігону всіх тих проґресивних починань, які є у країні.

Я вважаю, що зараз Львів приречений бути полігоном українсько-польської співпраці, розбудови цих стосунків в контексті европейської інтеґрації.


ч
и
с
л
о

14

1998