повернутися бібліотека Ї

Марія Мицьо. Полиновий ліс

Катерина Ющенко. Переднє слово
Передмова
1   Полин
2   Чотири пори року
3   Птаство Бєларусі
4   Ядерний заповідник
5   На волю
6   Полинові води
7   Homo chernobylus
8   Природа чудовиська
Подяки

Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину у наших душах.

Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політика... І все ж відчуваємо, що не до кінця усвідомили та оцінили подані природою уроки, не знайшли відповідей на поставлені нам запитання – куди йти далі, після катастрофи, і якими нам бути.

Календарна дата катастрофи, що є близькою до Великодня – символу Воскресіння, нагадує, що Чорнобильська трагедія – знакова подія.

Символ полинової зірки живе у нашій підсвідомості. І коли світ здригається від антропогенних та стихійних лих, ми усвідомлюємо серцем і розумом, що прийшов час повернутися до вічних цінностей, а значить – змінити наміри і дії. У боротьбі з лихом, рятуючи людей, повертаючи землі до життя, нам бракує часу і мужності визнати: катастрофи – очікуваний урок для людства і для кожного. Глобальні трагедії наполегливо нагадують нам, що прийшов час озирнутися і подивитися, як, за рахунок чого і для чого ми живемо.

Велике насправді бачиться оддалік. Через 20 років від моменту трагедії з’явилася на світ книга «Полиновий ліс» Марії Мицьо.

Марія – українка, народилася і виросла за межами України, світ за очі від Чорнобиля. Та коли там трапилася біда, серце повернуло її до України. Юрист за фахом, вона занурилася у глибінь проблем природничих, технічних, філософських наук і побачила загальну картину катастрофи зблизька та здалеку водночас. І передала це бачення нам.

Здійснивши багато подорожей до серця Зони, Марія опанувала закони квантового світу. Вона заговорила мовою ядерної індустрії, знайшла шлях до фахівців – атомників, які відверто ділилися з нею знаннями і думками.

Торкнувшись дивовижної краси Полісся, Марія нагадала, що радіація обезлюднила одні з перших поселень сучасних людей в Європі. Долаючи природний страх, вона зазирнула у безодню таємниць Чорнобиля. Здійснила мандрівки уздовж полинових вод та рудих лісів. Намагалася зрозуміти птахів, риб та звірів, що живуть у радіоактивному заповіднику.

Автор книги зробила один із найбільш несподіваних висновків після своїх мандрівок до Чорнобильської зони – природа після катастрофи показує дивовижну силу і волю до життя, вона відновлюється, а в умовах відсутності людей буяє всіма можливими формами.

Виявилося, що кількість та розмаїття рослин, тварин і птахів є більшими у Зоні, ніж поза її межами, що природа шукає і знаходить ті форми пристосування, які дають їй змогу вижити в умовах радіаційного забруднення. Чорнобиль відроджується, і це залежить не від нас, а від законів вищого порядку. Якщо будемо до них дослухатися, то є надія, що відродимо знищене довкілля і самих себе у ньому.

У 1986, у час Чорнобильської катастрофи, Україна стагнувала разом із занепадаючою імперією, і мало хто вірив, що так швидко знайдуться сили і потуги, аби вирватися з порочного кола авторитаризму, здобути незалежність, стати рівною серед рівних демократичних країн. Однак, саме Чорнобильська катастрофа стала тим каталізатором, що пришвидшив процеси демократизації і гуманізації України. Ціною були людські життя, що їх забрала і продовжує забирати підступна радіація, обезлюднені землі, зламані долі. Немала ціна, але пам’ять про неї не дасть повторити помилок минулого і забути про уроки Чорнобильської катастрофи. Можливо, прийде час і відтвориться Чорнобильська зона, а разом з нею і її дивовижна історія.

Після пережитої трагедії ми усвідомлюємо, що проблема катастроф довкілля глибоко схована у внутрішньому світі людини. Закон «зміни себе – і навколо зміниться світ» залишається в силі. Рано чи пізно у людей має з’явитися бажання не тільки жити з природи, а жити у природі, разом з нею, зберегти кожне її творіння, аж до окремої людської особистості.

Книга «Полиновий ліс» може допомогти нам відкрити реальну картину Чорнобиля сьогодення й істину днів прийдешніх, може спонукати наші душі до розуміння законів добра і співжиття. Якщо ми не вирішимо проблеми, які ми самі створили собі і природі, природа вирішить їх за нас, але тоді уже безжально до людини.

З вірою у відродження,
Катерина Ющенко