Мирослав Ягода

За стіною спогадів

за стіною спогадів

мерехтіння зблиску

душа хворіє пером

що вималювало би

твої чутливі риси

на тлі цегли

в якій живуть племена з’яв:

там де моє виживання ˗

˗ не маю грошей,

краду сірники,

вчуся літати в війні UR,

˗ форма

невимовного хаосу,

нудьга розгрібає пустку

де тліє жаринка ˗ кісточка ягоди

з якої колись виросте

благословенний сад ˗

а може біле на білому

на твоєму образі ..і ..

твій рот що вимовить

ланцюг золотослів’я.