Мирослав Ягода

Сумне Різдво

День Ночі

як іскра на сіні

і рука з небес малої дитини

лягає як іній

на мої повіки і скроні.

Клітка ˗ звір і

Сумне різдво

лягло на ангельське крило

як тінь нуля ˗ побіленийй одвірок.

подвійне коло де шукаю природу

виживання вогню що

лампади втрача ˗ борги

не сплатити непотрібним речам.

то любов до війни

відлітати навча

де зброя примарна ˗ пучок кульок

чи сумнів що оскаржує крича.

о, сумне різдво

втікає в розклад

в біль внебовглоси ˗ як соти

для бджоли що гине

в річищі самоти ˗ малюючи

взимку квітку.