зміст
на головну сторінку

Францішек Площанський

Митрополит Михайло Кардинал Левицький

 

Справу Митрополита Антіна Ангеловича по розбудові церковного, культурного і національного життя у Галичині і Львові продовжив Митрополит Михайло Левицький.

Він народився 16 серпня 1774 у селі Пістинь Коломийського повіту Речі Посполитої, що на Покутті. Його батько був священиком, шляхтичем гербу «Рогаля».

1790 року Михайло Левицький закінчив Станиславівську цісарсько-королівську гімназію – австрійська влада майже у кожному з адміністративних центрів Галичини (циркулів) відкривала німецькомовні класичні гімназії. В тім і у Станиславові.

Згодом Михайла Левицького рекомендують до навчання у Греко-католицькій Духовній Семінарії Барбареум у Відні - офіційна назва: «Королівська греко-католицька Генеральна Семінарія у Відні при св. Варварі» (Regium generale Seminarium Graeco-Catholicum Viennae ad Sanctam Barbaram).) – це була перша греко-католицька духовна семінарія. Була заснована імператрицею Марією Терезією (Maria Theresia Walburga Amalia Christina,1717-1780) 1774 року у конвікті при церкві святої Варвари у Відні для навчання греко-католицьких священиків імперії Габсбургів. Свої богословські студії Михайло Левицький завершив науковим ступенем доктора богослов’я.

1798 року він був рукоположений на священника. А з 1797 року став префектом Львівської духовної семінарії, пізніше професором Святого Письма та пасторального богослов’я у Львівському університеті. Отож його кар’єра розвивалася, якщо не стрімко, то швидко.

З 1808 року він уже служить каноніком Галицької митрополії у Львові. У Греко-католицькій церкві канонік, від грецького κανων (палиця, переносно - правило, норма), або ж крилошанин чи капітуляр є вищим титулом священика в єпархії -так само, як у римо-католицькій чи англіканській церквах - найчастіше канонік є членом єпископської капітули. Є дійсні (при єпископській резиденції) та почесні каноніки, що мають лише титул, без будь-яких обов’язків, і право носити крилошанські відзнаки - пелерину і нарукавники.

З огляду на свої гідності і на 15-річчя священства (1813) Михайла Левицького рукопокладають на єпископа-ординарія Перемиської єпархії.

А 17 серпня 1815 року австрійський імператор Франц I (Franz II. Joseph Karl von Habsburg von Oesterreich, 1768-1835) призначає Михайла Левицького наступником Антіна Ангеловича - Галицьким Митрополитом та Львівським Архієпископом, а Папа Римський Пій VII (Pius Septimus, Barnaba Niccolò Maria Luigi Chiaramonti, 1742-1823) затверджує це рішення 8 березня 1816 року.

1846 року Михайло Левицький вже був номінований на Примаса Галичини, титул якого раніше традиційно надавався тільки римо-католицькому Єпископові.

1856 року Папа Пій ІХ (Pius IX, Giovanni Maria Mastai-Ferretti, 1792-1878) призначає Митрополита Михайла Левицького кардиналом (другим за чергою в УГКЦ). Кардина́л (від. Латинського cardo - стрижень, вісь; cardinalis - головний) - найвища посадова особа Католицької Церкви після Папи, єпископ з правом голосу при виборі нового папи Римського, і член Колегії кардиналів, з посеред яких обирається папа Римський. Всі кардинали разом складають Колегію кардиналів або Священну колегію, що наділена правом на конклаві обирати папу Римського. Повна назва - Кардинал Святої Римської Церкви (Cardinalis santæ romanæ Ecclesiæ). Таким чином українські церковні діячі входять у світову католицьку ієрархію найвищого рівня.

У церковному житті Михайло Левицький відомий своєю строгістю до духовенства, яке іноді занадто розслаблялося.

Будучи на посту перемишльського єпископа з 1813 року та в перших роках перебування у сані митрополита,  він вів велику громадську та просвітницьку роботу - заснував 383 народних (парафіяльних) шкіл у древній Перемисько-Самбірській єпархії - і піклувався про видання для них підручників; підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816) і дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з Іваном Могильницьким (1778-1831) українським освітнім і церковним діячем, філологом, одним з провісників національного відродження в Галичині. домагався запровадження викладання українською мовою у школах Східної Галичини.

1815 року (за іншими даними - 1816) Михайло Левицький видав «Катехізис», 1816 року «Буквар славенського язика». Обидві книги надруковані зрозумілою для простого народу українською мовою в Будапешті (що на той час називався ще Будою). Львівська митрополича консисторія зобов’язувала деканів купувати цей «Катехізис» та користуватися ним у всіх церквах. Згодом «Катехізис» набув популярності в обох галицьких єпархіях - Перемиській і Львівський. Автором обидвох книг був І. Могильницький.

Та з часом Михайло Левицький став консерватором, близький до польсько-шляхетських кіл, і навіть став противником модерних віянь в суспільному і культурному житті Галичини. Ініціював цензурну заборону альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», що їх видала «Руська трійця». Але то вже наступали інші часи.

Цікаво, що Михайло Левицький був учасником Віденського конгресу 1815 року. 1839 року виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі. Віденський конгрес був конференцією послів великих держав Европи, очолюваною австрійським дипломатом Клементом фон Меттерніхом (Klemens Wenzel Lothar von Metternich, 1773-1859), яка проходила у Відні з 1 листопада 1814 р. До 8 червня 1815 р.

Його мета полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому наполеонівської Франції попередньої весни, яка також відображатиме зміни після розпуску Священної Римської імперії вісім років тому.

Під час Революції 1848-1849 років в Австрійській імперії консервативний Михайло Левицький, о диво, підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки.

Помер і похований Митрополит Михайло Кардинал Левицький у Унівському монастирі 14 січня 1858 року Похоронними богослужіннями прощали найвищого церковного ієрарха і палкого патріота по всій Галичині, у Відні, а також у Римі.

 


ч
и
с
л
о

86

2017

на початок на головну сторінку