Гімн Гомера

Спів сей почну про повоєм увінчаного Діоніса,

Галасу любителя, преподобного, славного сина

Зевса й Семели. Його краснокосії німфи кормили,

Взявши від батька-царя, грудьми [своїми] й дбало

Виховали у ярах Ніси. Ріс він по батьковій волі

У запахущій яскині, уже до безсмертних причислен.

А як уже довели до літ юності славно богині,

Він тоді став походжать по лісних криївках [таємничих],

Лавром оздоблений або повоєм; слідом за ним бігли

Німфи, а він був вожак, а ліси від їх криків лунали.

Отак порадуйся й ти, виноградом багат, Діонісе,

Дай, аби радуючись в царство ор (1) ми назад повернули

Та з того царства назад, аж літ много [й щасливо] проживши.

1.Царство ор (годин) тут у значенні незмінного, загробного життя, до якого людські душі буцімто вертають, а направду уперве переходять по смерті.

Писано д(ня) 11 марта 1915

Переклад Івана Франка

ч
и
с
л
о

82

2015