Ομηρικοί Ύμνοι
Гомер Гімн до Діоніса

... οἳ μὲν γὰρ Δρακάνῳ σ᾽, οἳ δ᾽ Ἰκάρῳ ἠνεμοέσσῃ

φάσ᾽, οἳ δ᾽ ἐν Νάξῳ, δῖον γένος, εἰραφιῶτα,

οἳ δέ σ᾽ ἐπ᾽ Ἀλφειῷ ποταμῷ βαθυδινήεντι

κυσαμένην Σεμέλην τεκέειν Διὶ τερπικεραύνῳ:

ἄλλοι δ᾽ ἐν Θήβῃσιν, ἄναξ, σε λέγουσι γενέσθαι,

ψευδόμενοι: σὲ δ᾽ ἔτικτε πατὴρ ἀνδρῶν τε θεῶν τε

πολλὸν ἀπ᾽ ἀνθρώπων, κρύπτων λευκώλενον Ἥρην.

ἔστι δέ τις Νύση, ὕπατον ὄρος, ἀνθέον ὕλῃ,

τηλοῦ Φοινίκης, σχεδὸν Αἰγύπτοιο ῥοάων,

... καί οἱ ἀναστήσουσιν ἀγάλματα πόλλ᾽ ἐνὶ νηοῖς.

ὣς δὲ τὰ μὲν τρία, σοὶ πάντως τριετηρίσιν αἰεὶ

ἄνθρωποι ῥέξουσι τεληέσσας ἑκατόμβας.

ἦ καὶ κυανέῃσιν ἐπ᾽ ὀφρύσι νεῦσε Κρονίων:

ἀμβρόσιαι δ᾽ ἄρα χαῖται ἐπερρώσαντο ἄνακτος

κρατὸς ἀπ᾽ ἀθανάτοιο: μέγαν δ᾽ ἐλέλιξεν Ὄλυμπον.

ὣς εἰπὼν ἐπένευσε καρήατι μητίετα Ζεύς.

ἵληθ᾽, εἰραφιῶτα, γυναιμανές: οἱ δέ σ᾽ ἀοιδοὶ

ᾁδομεν ἀρχόμενοι λήγοντές τ᾽: οὐδέ πῃ ἔστι

σεῖ᾽ ἐπιληθομένῳ ἱερῆς μεμνῆσθαι ἀοιδῆς.

καὶ σὺ μὲν οὕτω χαῖρε, Διώνυσ᾽ εἰραφιῶτα,

σὺν μητρὶ Σεμέλῃ, ἥν περ καλέουσι Θυώνην.

Мовлять одні, що вродивсь, сину божий, ти, Ейрафіоте,

В Дракані, інші [твердять], що в Ікарі вітристім, а інші

В Наксі, ще інші, що, над глибоко вируватим Алфеєм,

Завагітнівши, тебе породила Зевесу Семела,

Інші, що в Фівах на світ ти прийшов, пане, [вбійче Аргея].

Всі вони брешуть; тебе-бо отець божий і людський сплодив

Подалеку від людей, тайком від білоплечої Гери.

Ніса — таке місце єсть, превисока гора, вкрита лісом,

По кінець Фенікії, недалеко Єгипту святих рік —

«І понаставлюють теж у храмах тобі статуй багато.

Так тобі тричі на рік, та лиш кождого третього року

Люди приноситимуть превеликії в дар гекатомби».

Мовлячи се, притакнув головою Зевес провидющий

Так, що порушилася темнокудра чуприна Кроненка,

Розсипалось запахуще волосся в володаря [світу]

На голові несмертельній; Олімп затрусився великий.

Ласкав будь, Ейрафіоте, що шал на жіноцтво наводиш!

Ми ж, співаки, тебе [все], починаючи [співи] й кінчачи,

Славимо, бо ж і не слід забувать тебе в співі святому.

Отим-то радуйся й ти, Діонісе [наш] Ейрафіоте,

З матір’ю Семелою, що Фіоною всі називають.

Писано д(ня) 13 марта 1915.

Переклад Івана Франка

ч
и
с
л
о

82

2015