Олександра Криворучко

Вавилон

(уривок з поеми)

місяць дивився на небо
море дивилося на зорі
вітер горів і гасив зорі
і місяць горів і гасив зорі
і місяць носив то до води то до зірки
гострого болю ночі
чи від краси чи від смерти моря
в голому йменні волі неба
голосу сонця де зорі горіли красою смерти долі
очі зоріли росою болі неба і сонця моря
вітер дивився на зорі смертю моря і неба
долі ймення волі болю сонця
____
прийдешній бог дороги полюбив
обличчя вечора із дерева години місяця на серці
обличчя музики на сонці тепер лишилася весна
коли музика не настала обличчям осени
а лиш пішла собі в колишню зірку дороги місяця
у світ прийдешнього рятунку неба від білої журби дерев
у світлі з тугою людей за смертю вдруге опісля
першого збагнення літа по пісні дерева рятунку смерти
від людей за третім світом видноти думи неба муки
від музики обличчя серця на другім світі дерев
в журбі збагнення музики обличчям з вістю зими
на листі дерева в прийдешній думі з душею неба
до третьої ходи смерти на душу дерева по музиці смерку думи (серця)
вода наголосила моря на білу пісеньку роси
коли ми пропливали зорі і пропадали на воді
і розуміли тільки гори та синю голову душі
в надії гіркоти роси на сивім голосі падіння
надії дощ видіння миті на морі імени роси
з водою на падіння з гори на голос сонця
по сивій голові видіння надії (водою)
_____
сміється дивина дощу
заходить сонце вдалині краплина чуда
а дощ боїться сміху подивитися у вічі
і хилиться у даль мислі забуте сонце
по краплині мислі прожити даль миттю
творіння мислі у раї сну душі у миті сміху дзеркал
із далі долі дощу в очах мислі
у мислі творіння раю для сміху життя далі для чуда крапки
творіння раю у миті мислі із далі
_____
земля з зеленою зимою трави з росою синьої зими
без сорому трави рости зимою зеленою росою мислі
безсмертя літньої півтіни двобою серця попід красою
озимини смерти понад росою земляного безсмертя мислі
сорому роси смерти без сонця неземної озимини болю
в дві тіні сорому бога рости безсмертною росою
червоної озимини зору землі з зеленою любов’ю смерти зірок
двоболю сорому тіні одиниці смерті миті без сорому
миру неземної смерти бога з бесмертною росою війни рос
на земному соромі росту трав зими двоболю зірок
(серця)
———
відносність ночі абсолютна тінь ікони
любов на збільшенні тіні
а тиша послідовно вчить тіні абсолюту ночі
а божа іпостась істини мовчить відносно істини
мовчання тіні на хресті тиші розп’яття абсолюту віч
на білій осені абсолюту сонця і коли ти просиш тіні
відносно осені бог говорить абсолютну істину тиші
імені абсолюту вічности в любові істини на хресті
відносности тиші і божого вимислу тіні
в тілі абсолюту збільшення ночі на кров розп’яття
відносности на любов абсолюту образу з голосу істини
прокляття відносності молитви і послідовного розп’яття
тіней голосу абсолюту на божім помислі відносности імени
істини слова в відносности ночі абсолюту ікони
розп’яття образу на очі зачаття розуму на ночі відносности
відносно бога відносности
істини
прокляття
образу
істини
відносно абсолюту
розп’яття
відносности
смерти істини
розуму образу абсолюту
вічности
гармонія і
приходить світ на очі сонця
і тиха пісня бачиться росі
роса відплакує світи красі
відсвічує плачі дорозі
і кров’ю ронить сірі очі
в раптовий вітер
опівночі дівочої журби зірочок
на темний цвіт поперед очей часів
на білім юнакові ночі в воді світів
між день і ніч ночі між час і тінь очок
між я і ти і довга любов пророчить на зорі крові
дороги ночі о очок тіни дівоччя рос імени ночі
(на сході)
______
зіркові рухи голубі
і зоряні зорі голубів взору душ
голубі голови душ і золото голубів
очок бога зірочок долі квіточок
на віночок рук та одну ніжку квіточок сліз
ночі рук очок на ножі сну зірочок душ рік
очок душі ночі
бог голосив вбік голови в бік синь-дзвін бог голосів (очок)
рук-очок голубів в дзвіночок зірочок
_____
камінь морить воду ночі морять пам’ять
вітер марить душу світло марить радість
місяць має муку забути душу для морень каміння раю
збирання дум у пам’ять забуття плугу за почуттям надії
кривизна крила бурі для марень простору прощання душ
і пам’яті у матері і камені пам‘яті дум крила мук
забуття душ каменя дум матері марення пам’яті дум (мук каменя)
_____
літо юда:
страчені квіти зраджений вітер
страчені втрати зраджені діти
страчені зради зраджені квіти
в радості страти вітру страчені діти світла
в білому світі страти пам’яті цвіту вітру
мати і мати зради — квітка заради страти світла
заради слави літа на білій правді вітру слави світла
на синій зраді світу на милій страті свідків
кінця світу правди літа
_____
обабіч дихання стояли дві смерті кохання
одна ридала зірками друга сміялась смертями
он як кохались пам’ять і місяць до ранку змій мислі
а ти все спала моя місячна пава в змій миті
істини змінности місяця в мислі місяця дихання вічности
впадання місяця у місяць істини на два щастя місяця змій
пам’яти
(страти місяця павою зради мислі пам’яти)
...(радости пам’яти.........
______
троянда дія і надія відродження доріженьки у світлотінь голосу
у виднобіль образу у зіроніч діяння надії на троянду і гріх розуму
сказати трояндою собі діяння і виднобіль троянда на всяк язик надії
......
троянда
тінь і запах сіяння істини
біль і пам’ять діяння правди
світ і істина правди сіяння
запаху
(знаку слави надії)
(доля)
волошка — образ в голосі сонця
ромашка — голос колосся
......
(вечір)
тінь — смерть — після безсмертя
все написано мертвим з голови
і живим з смерти
(істина розвитку)
проза без розуму
розум без зубів розпачу прози
.....
крик до зірок і сльози до повної вірности голосу крови
(минуле)
затишок муки хліб з лісу брів муки
а очі з чорного голосу води
а тиша з борошна боргів солов’їв
ходи брів до води
.....
казка як сліпий на квітку
брехня як зрячий на дівку
правда як сліпий на зрячих діток
ђой не світи місяченьку не святи миленького...“
....
місяць засвітив мислі сонце повісило вечір на нитку серця
очі стерли мислі і серце (смерти)
.....
смерть пішла і покинула дерево місяцю
він з’їв його замість смерти і став синій синій як місяць
......
любов — дощ без води болю тіні води тіні
.......
язичок язичник місяця дощ без води
......
очі як формула зірочок без яких очі без я формула зірочок
без як очі... ночі...
очі
чорний розум зірочок
чорний розпад дірочок
чорний розпач діточок
я сон ти спиш сонечком
я сон ти спиш соколе
і горить поле колосом кованим сном колеса
сонечко з піснею свічечки сон...
на сто букв вічности
на сто сліз слів соколів сні свічечки сміх
на сто свіч відчаю ніченьки
сон
.....
осика голосу безсоння
сопілка образу безсоння
осока між бджолою і сльозою квітів в
собі і сонці
(осика)... душа мовчання
каже роса між сльозою і сном голосу
......
мов час кохання пророста росою
і життя чекання конвалій на сльозах дихання
із часом сонця на двох кохання печалі
......
(колискова (печать)
кольору)
берег зберігає душу берези і любови
печаль вибирає любов із берези
і чекає ночі для бога дзеркала любови
з ріки болю берега болю з рукою з цвяшком
берези любови
котиться віконце та на очі смерти
котиться весельце та на зорі серця
колеться стерниця та на очі сонця
котиться землиця та на зорі лиця
коситься пшениця та на зорі віконця
.......
а я стала постояла
......
ой чия то смерть стоїть
що біле личенько
коло річки коло вроди серця з води
на слові свічечки броду місяця... ой чий то світ болить
мов білий сніг на воді сліз на ніч кінь
в личеньку слів місяця літ вічности зі снів пісні стін
личенька смерти чисел тіл свіч
.......
в збіг річності віч...
.....
на поріг личенька
а я стала
свіченька на горі збільшення дір імени личенька
на калині тіні личенька
з молитвою зір...
ой чий то вір віч
на
зорі личенька
ђна зорі рано при місяцеві видненько“
калиною дощик іде малиною гармонія
волі моря гострого бога серця імення болю
калиною кольору смерти з молитвою зеленою
стороною малиною неба
у віконниці іконці древа
.......
місяць просився на небо
хрестом відносности
сонця

ч
и
с
л
о

7

1996