Збіґнєв Герберт

Іди куди і оті пішли до темного краю

по золоте руно небуття останню твою нагороду

іди випростаний серед тих які на колінах

серед обернених спинами і повержених в прах

ти вцілів не для того щоб жити

мало часу маєш треба свідчення дати

будь відважний коли зраджує розум будь відважний

у кінцевому підсумку тільки це чогось варте

а Гнів твій безсилий хай буде як море

щораз як почуєш голос зневажених і побитих

хай не покине тебе твоя сестра Зневага

до шпигів катів боягузів – їх буде виграш

підуть на твій похорон і з полегкістю кинуть грудку

а короїд напише прикрашений твій життєпис

і не пробачай воістину ж бо не в твоїй владі

пробачати від імені тих кого зрадили на світанку

непотрібної стережися однак гордині

оглядай в дзеркалі своє блазенське обличчя

повторюй я був покликаний – чи ж не було кращих

стережися черствості серця люби джерело свіже

птаха з іменем невідомим дуб зимовий

світло на мурі пишноту неба

вони твого теплого подиху не потребують

вони на те щоб казати ніхто тебе не потішить

не спи – коли світло на горах дає знак – встань і йди

поки кров обертає в грудях темну твою зірку

повторюй людства старі закляття перекази і легенди

бо так ти здобудеш добро якого не здобудеш

повторюй великі слова повторюй їх вперто

як ті що ішли пустелею і в пісках пропадали

а нагородять тебе за це тим що є під руками

батогами сміху вбивством в помийній ямі

іди бо лиш так тебе приймуть у гурт черепів холодних

у гурт твоїх предків Гектора Гільгамеша Роланда

оборонців безкрайого царства і спопелілого міста

Будь вірним Іди

Переклад Віктора Дмитрука

ч
и
с
л
о

76

2015