зміст
на головну сторінку

Збіґнєв Герберт

Пан Коґіто розповідає про спокушення Спінози

 

 

Барух Спіноза з Амстердама

запрагнув сягнути до Бога

 

шліфував на горищі

лінзи

раптом пробив заслону

і став лице в лице

 

говорив довго

(а коли говорив так

ширшим ставав його розум

і душа також)

ставив питання

стосовно людської природи

 

– Бог байдуже бороду гладив

 

питав про першопричину

 

– Бог дивився у безконечність

 

питав про причину остаточну

 

– Бог хрускав пальцями

кашляв

 

коли Спіноза замовк

Бог каже

 

– ти гарно говориш Баруху

люблю твою геометричну латину

а також чіткий синтаксис

симетрію аргументів

 

однак поговоримо

про Речі Справді

Великі

 

– подивися на свої руки

покалічені і тремтячі

 

– псуєш собі очі

у темряві

 

– погано харчуєшся

одягаєшся бідно

 

– купи новий дім

прости дзеркалу венеційському

за те що дублює поверхні

 

– прости квітам в волоссі

пісні пияцькій

 

– дбай про доходи

як твій колега Декарт

 

– будь лукавий

так як Еразм

 

– присвяти трактат

Людовіку XIV

все одно його не прочитає

 

вгамовуй

раціональне шаленство

впадуть-бо від нього трони

і почорніють зорі

 

– подумай

про жінку

що дитину тобі народить

 

– бачиш Баруху

ми говоримо про Речі Великі

 

– я хочу бути любимим

невченими і запальними

це ж бо єдині

які справді мене жадають

 

тепер опадає заслона

Спіноза лишається сам

 

не бачить срібної хмари

світла у височіні

 

бачить темряву

 

чує рипіння сходів

кроки що сходять донизу

 

 

Переклад Віктора Дмитрука

 


ч
и
с
л
о

76

2015

на початок на головну сторінку