Збіґнєв Герберт

І сни дрібнішають

                     де ті сонні кортежі наших дідів і бабок

коли барвисті як птахи легковажні як птахи високо

                                                                   підіймались

королівськими сходами сто жирандолі горіло

а дідусь який до ціпка уже звик притискав до боку

срібну шпагу і некохану бабку яка була так ласкава

що прибрала для нього першого кохання обличчя

                          до них

з хмар подібних на клуби тютюнового диму

                                                           промовляв Ісайя

                           і бачили як Свята Тереза

бліда наче полотно несла кошик справжнього хмизу

їхній жах був великий наче орда татарська

а щастя вві сні мов золотий дощ

мій сон – голюся в лазничці дзвінок відчиняю двері

інкасатор вручає мені рахунок за газ і світло

не маю грошей вертаюся в лазничку роздумуючи

над цифрами 63.50

                             піднімаю очі і бачу тоді у дзеркалі

обличчя своє так реально що прокидаюся з криком

якби мені раз хоч приснився червоний жупан ката

чи фермуар королеви я був би вдячний снам

Переклад Віктора Дмитрука

ч
и
с
л
о

76

2015