зміст
на головну сторінку

Василь Стрільчук

Місто Броди 1823 року у записах А.Глаголєва

У цій статті розкриті описи міста Броди, опубліковані в «Записках російського мандрівника А.Ґлаґолєва з 1823 по 1827 рік» (Частина І, видана в Санкт-Петербурзі у 1837 році). Ці матеріали відкривають нам чимало цікавих фактів з історії міста. Приїхавши до Бродів 30 квітня 1823 р., Андрєй Гавріловіч Ґлаґолєв, чиновник міністерства закордонних справ Російської імперії, знайомиться з умовами повсякденного життя міста першої третини ХІХ ст., зокрема, змальовує діяльність єврейських торговців. Мандрівник гарно описує визначну пам’ятку нашого містаВелику бродівську синагогу, внутрішнє облаштування цієї споруди. Гуляючи міськими вулицями Золотою, Лешнівською (нині Івана Франка), Лемберґською (Львівською, називалася у той час сучасна вулиця Т.Шевченка), описав стан вулиць. Привертає увагу згадка мандрівника про те, що у Бродах в 1823 р. немає бульвару. Инший мандрівникА.Мухлінський – у своєму «Щоденнику», датованому 1841 роком, згадує сучасний парк на майдані Свободи, називаючи його бульваром. Ще инше джереломалюнок Карла Ауера «Нова площа у Бродах», показує як виглядав бродівський сквер близько 1836 р. (на цьому малюнку дерева є досить невеликими і виглядають недавно посадженими). Співставляючи ці дані, можемо припустити, що наш міський сквер був закладений між 1823 і 1836 роками. Автор змальовує тогочасний стан брідських фортифікацій (замку і валів). Не зовсім зрозумілими є дані про населення міста, де навіть немає згадки про українців (на той час – русинів), а також відомостей про два міські храми (католицький і лютеранський ???). Мандрівник не міг би не помітити найвищу споруду містацеркву Різдва Пресвятої Богородиці (можливо, не знаючи місцевої релігійної традиції, він називає українську греко-католицьку церкву лютеранською). Автор «Записок» не описує Ринку і не згадує церкви Святого Юра. Це свідчить про те, що перебування його у Бродах було недовгим і він не мав змоги повністю оглянути місто, а окремі відомості були записані зі слів фактора (торгового агента, посередника), який його супроводжувавОтже, в адаптованому перекладі з російської подаємо записки мандрівника про Броди.

 

Вразливі мандрівники! Якщо вам потрібно поїхати за кордон, не їдьте через Радивилів. Жорстокі євреї не лише перешкодять вам виплакати ваше серце, але й не дадуть зронити ні однієї сльозинки.

Митниця, на якій реєструються паспорти, знаходиться біля самого Радивилова, а рогатка – за дві версти від митниці. Вона стоїть серед гаю, оточена кількома будиночками, в яких живуть офіцери і козаки. Як тільки був відданий наказ пропустити мене, десять євреїв накинулось на мій чемодан, як на здобич; потягнули його в різні сторони, почали сваритися і штовхати один одного; нарешті вхопили мене, посадили в довгу закриту бричку і просили трохи грошей.

Тепер-то попав я в руки євреїв! Фактор Мошка, якому начальник митниці Г. К-ій наказав провести мене до Бродів, – єврей візник і третій єврей, п’яний, який сів для компанії, везли мене одного через ліс, по пеньках, по колодах.

Місто Броди, що перебуває під владою Австрійської імперії, знаходиться за одну милю від Радивилова [очевидно, автор має на увазі одну російську милю, яка дорівнює 7,468 км – С.В.], на місці рівному, низькому і піщаному. Банкір В., чоловік ласкавий і послужливий, до якого я мав лист, взяв на себе усі турботи зробити усі потрібні розпорядження для мого від’їзду; а між тим в очікуванні диліжансу, який відправляється звідси до Відня через два дні, я сподіваюсь трохи відпочити і оглянути всі визначні місця, якщо тільки є тут що-небудь варте уваги.

Мені здається, що я знаходжуся тепер в Іудеї. Євреї на дворі, на ґанку і в сінях. Двері моєї кімнати безперестанку відчиняються і зачиняються. Одні пропонують золоті речі; другі лізуть з сукном і полотнами, треті несуть тютюн і люльки. Коли їм відмовляєте, вони не слухають; коли сердитесь на них, посміхаються; женете їх, кланяються і дякують. Якщо зачините двері, вони полізуть з вулиці по хребтах своїх братів, щоби пропхати у вікно голову з новими пропозиціями доброму і милостивому панові. Одним словом, тільки о десятій годині ночі я отямився і міг поміркувати про мою подорож.

За ревізією 1822 р., число місцевих євреїв сягало 22 000; і поза тим неврахованих і тих, які живуть для торгівлі, вважається до 10 000; а німців, поляків і цісарців не більше 4 000. Будинки тут значною мірою одноповерхові й невеликі; але в кожному такому будинку знаходиться два, три і чотири сімейства євреїв. При всьому цьому, влітку впродовж дня кімнати пустують. Євреї товчуться на ринку чи бігають вулицями; єврейки ходять вулицями чи сидять під дверима. Перші курять тютюн, останні зазвичай в’яжуть шкарпетки.

Євреї мають тут синагогу, велику кам’яну споруду. Вони заходять туди з покритою головою; а тому фактор мій просив мене при вході не скидати капелюха. Входять до неї з західного боку, у великі залізні ворота чи в малі двері, які знаходяться зліва від воріт. У східній стіні, навпроти чотирьох стовпів, які підтримують склепіння синагоги, стоїть кивот завіту [кивот – невеликих розмірів шафа, де зберігаються святі речі, в даному випадкусувої Тори – С.В.], закритий зеленою занавіскою. Він відкривається рабином тільки раз в рік, на свято Нового року. З правої сторони сходів, що ведуть до святині, стоїть семисвічник, чи точніше дев’ятисвічник, тому що він має вісім свічок, поставлених в ряд, і одну велику окремо. В перший день після суботи запалюється велика свічка і одна мала; в другий велика і дві малих, і так далі; в суботу запалюються всі свічки. Нижче кивота є ще два малих дев’ятисвічники. Тут євреї запалюють звичайну свічку в той день, коли втрачають кого-небудь зі своїх родичів. В пам’ять про покійника вони зобов’язані робити це щорічно. З лівої сторони кивоту горить в лампаді незгасний вогонь. Над кивотом встановлено знамення скрижалів закону: дві невеликі дошки з десятьма цифрами. Посеред синагоги, між чотирма стовпами, височіє великий амвон, на якому під час молитви сидять співці. Вони не є із знатного роду, а служать за наймом; але неодружений єврей не може бути прийнятим до числа співців. На одній з лавок амвону лежать дві малинові оксамитові подушки для обрізання немовлят. Обряд цей здійснюється таким чином. На восьмий день породілля приносить немовля чоловічої статі до великих воріт і передає одному зі своїх родичів, який передає иншому і так далі. Нарешті близький родич, який сидить на оксамитовій подушці, приймає новонародженого на свої коліна; а на другій подушці сидить один з почесних євреїв, який повинен здійснити обрізання. Вибір того останнього залежить від бажання батьків; а батьки запрошують того, кому хочуть показати свою особливу повагу.

Стовпи, що утримують зводи синагоги, всі восьмигранні; і на кожній грані в рамці за склом – по одному друкованому листку заповідей. Стіни всі прикрашені також листками, на них надруковано заповіді чи тексти з Пророків. В синагозі знаходиться до ста дерев’яних лавок; лавка складається з двох прилавків; на одному з них сідають лицем до кивота, а на другому до західних воріт. Напроти кожного місця дерев’яний налойхрамі високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо – С.В.]. Жінки під час молитви знаходяться в особливому відділенні, на хорах, з яких в синагогу є лише один отвір чи вікно напроти самого кивоту. Місця в синагозі винаймаються на рік; за перші платять по 150 і більше червінців. Сума ця використовується як на утримання співців, так і на освітлення. Синагога, чи як називають її євреї, школа, завішена вся панікадилами; і в святкові дні, як на Паску, Новий рік і в инші великі свята запалюють, як запевняють, до 40000 свічок, – звичайно найменших.

По боках великої школи є дві малих, ніби прибудови. У велику збираються євреї кожного ранку о дев’ятій годині; а малу о сьомій годині ранку відвідують зазвичай ті євреї, які через зайнятість торгівлею не мають часу бути в першій. Ця школа є квадратною, найпростішої архітектури, і на кожній стіні під зводами є три вікна. Вона збудована в 1741 році; і за запевненнями євреїв, схожа до неї знаходиться лише в Празі. Але коли я зробив зауваження про місце знаходження Соломонового храму, який вівтарем обернений був на захід, вхід мав зі сходу, а місце кивота закрите стіною і крилами херувимів, тоді мої фактори і шкільник чи сторож, уважно слухаючи мене, замість відповіді зітхнули і похитали головами.

Багаті євреї мають ще приватні школи у своїх будинках. Вечір, так само як і ранок, зазвичай присвячується молитві; але після вечірньої молитви, з восьмої години, все місто приводиться в рух. По старому місті чи ринку, по Лешнівській, Золотій і Лемберґскій вулицях ходять натовпами чоловіки, жінки і діти. Слід визнати, що єврейки прекрасні; на жаль, вони не мають тієї строгої моральности, якою відзначались дочки Ізраїлю, їх праматері. Сіті спокуси розставлені тут майже на кожному кроці.

Бульвару тут немає; вулиці нечисті. По земляному валу, який слугував колись укріпленням і огорожею, майже ніхто не гуляє. Від замку графа Потоцького, якому належало місто, залишилось тільки декілька розвалин. Тут також є, крім синагоги, одна католицька церква і одна лютеранська.


ч
и
с
л
о

69

2012

на початок на головну сторінку