Павло Чучка

Стихи о русинськум паспорті

"Я волком бы выгрыз бюрократизм,
к мандатам почтения нету..."
(В. Маяковський)

Погриз би'м, ги ощу,
                                    бюрократизм,
закони вкраїнськуй держави,
у котруй жиє
                        подкарпатський русин,
а паспорта свого не має!

Я ходжу у Загонь,
                        у Прешов,
                                    Сигот.
Я,
простий руснак
                        з Баранинець,
И жаль ми,
                        же дакий таможник-словак
думать,
же я – українець!

Я носю у жебні
                        книжку червену –
паспорт совєцький,
                                    старий –
ганьблюса,
кидь видять той паспорт у мене:
уже би'м'го деська зашмарив.

Той паспорт червений,
                                    из клепачом,
звіздастий,
            серпастий муй паспорт
бичелює у світі
                        лем єден президент –
то комунішта Кастро!

Приходять у варош
                                    на моторах
голанці,
            поляки,
                        шведи.
На їх паспортах –
                        самі леви й орли...
А де муй
            русинський медведик?

Не силуйте на мене
                        чужі паспорти –
тризубасті вадь п'ятирогі,
бо я до Европи
                        хочу зайти
из гербом свого народа.

Возьму папірь
                        и церузки –
медвідя собі намалюю,
шовдарь,
            пікницю.
                        шойт,
                                    жумарки,
постоли,
            трембіту
                        и гуню.

Най са лакомить світ!
Най увидить ООН!
Як пуд Бескидом
                        файно я жию:
їм и співам,
            и п'ю
                        в постолах
и свистав'им
                        в тризубу идею!

1992 р.

Ги – наче, як
Ощу – вафлю
Дакий – якийсь
Кидь – якщо, коли
Деська – куди-небудь
Зашмарив – зашпурив, закинув
Клепачом – молотком
Бичелює – поважає
Лем – тільки, лиш
Варош – місто
Моторах – автомобілях
Силуйте – пропонуйте, нав'язуйте
Вадь – або
Церузки – олівці
Шовдарь – шинка, окіст
Пікницю – домашню ковбаску
Шойт – сальцесон
Жумарки – шкварки
Гуню – верхній одяг з овечої шерсті
Най – нехай
Файно – гарно, добре

Я – НАМІСНИК

Я, намісник Президента
меджи русинами,
першим ділом загороджу
область паланками.
Покладу нову капуру
у Нижніх Воротах,
демократам заткам писки,
вушмарю з роботи.
Изонанджу коло себе
з безпеки аґентох,
а в новинці надрукую
свої подобенки.
Плацу двигну міліціштам,
роздам їм патрони,
а потому са попросю:
«Кр ту про'ти Зо'ни?
Ко'трий з вас хотів би зи'млю?
На фурт? Ци в оренду?
Зроблю вам демократичний
пендрик-референдум!
Будете голосовати й мене хвалити,
жеби'м вас автономістох
в Зоні лишив жити.
Бо в туй Зоні чистий воздух,
буркут, ліси, гори
зроблять другий Ватікан
вадь другу Андору.
Прийдуть за'падні турішти
в Худльово й в Люту –
будеме мотиков гребсти,
Бога їм, валюту!
Каждий русин годен бути
у Зоні міністром,
кидь принесе алдомаш –
бензіну каністру!»

1992 р.

Паланками – штахетником
Капуру – ворота
Писки – роти, морди
Вушмарю – викину
Изонанджу – тут зберу, згуртую
Вновинці – вгазеті
Подобенки – фотографії
Плацу – зарплату, плату
Двигну – підніму, підвищу
На фурт – назавжди
Пендрик – дубинка
Жеби'м – щоби я
Буркут – мінеральне джерело
Вадь – або
Бога їм! – чорт візьми!
Кидь – якщо, коли
Алдомаш – могорич

ч
и
с
л
о

35

2004