зміст
попередня стаття наступна стаття на головну сторінку

Едуардо Ґалеано

Театр добра і зла

© Е.Ґалеано, 2002

В ім’я боротьби Добра зі Злом у Нью-Йорку і Вашинґтоні терористи убили громадян п’ятдесяти країн. І в ім’я боротьби Добра зі Злом Президент Буш присягається помститись: “Ми покінчимо зі Злом у цьому світі”.

Покінчити зі Злом? Що буде з Добром без Зла? Вороги потрібні не тільки релігійним фанатикам як виправдання власного божевілля, як виправдання власного існування. Вороги потрібні й індустрії озброєнь і гігантському військовому апарату Сполучених Штатів. Злі і добрі, добрі і злі – актори змінюють маски, герої перетворюються в монстрів, і монстри в героїв, відповідно до вимог хазяїв спектаклю.

І в цьому немає нічого нового. Німецький учений Вернер фон Браун був поганим, коли винайшов ракети V-2, якими Гітлер обстрілював Лондон, але став добрим того дня, коли віддав свій талант на службу Сполученим Штатам. Сталін був добрим під час Другої Світової війни, а пізніше, коли очолив Імперію Зла, став поганим. В роки холодної війни Джон Стейнбек написав: “Напевно, увесь світ потребує росіян. Я готовий посперечатися, що Росії теж потрібні росіяни. Можливо, вони називають їх американцями”. Потім росіяни покращали. І зараз Путін теж каже: “Зло мусить бути покаране”.

Саддам Гуссейн був добрим, і доброю була хемічна зброя, яку він використовував проти іранців і курдів. Потім він став поганим. І ім’я його стало Сатан Гуссейн, коли Сполучені Штати після нападу на Панаму напали на Ірак, оскільки Ірак напав на Кувейт. Цю війну зі Злом Буш-батько взяв на себе. У дусі жалісливости і людинолюбства, що притаманні його родині, він убив понад сто тисяч іракців, здебільшого цивільних.

Сатан Гуссейн залишився на своєму місці, але цей ворог людства номер один перейшов у категорію ворога людства номер два. Ім’я сьогоднішнього прокляття світу – Усама Бін Ладін. Центральне Розвідувальне Управління (ЦРУ) навчило його усьому, що знало на предмет тероризму – Бін Ладін, улюбленець, озброєний урядом Сполучених Штатів, був одним з головних “войовників волі” проти комунізму в Афґаністані. Буш-батько посідав посаду віце-президента, коли Президент Рейґан сказав, що ці герої були “моральним еквівалентом батьків-засновників Америки”. Голлівуд погоджувався з Білим Домом. У ті роки був знятий фільм “Рембо-3” – афґанські мусульмани були добрими. Тепер, у часи Буша-сина, через тринадцять років, вони дуже погані.

Генрі Кіссінджер був одним з перших, хто відреагував на недавню трагедію: “Отож, вони винні, як терористи, що надали їм підтримку, фінансову і моральну”, – сказав він. Ці слова Президент Буш повторив через кілька годин.

Якщо це дійсно так, варто було б почати з бомбардування Кіссінджера. Він виявився б винним у більшій кількості злочинів, аніж вчинив Бін Ладін і всі терористи світу гамузом. І в більшій кількості країн, перебуваючи на службі в багатьох північноамериканських урядів, він надав “фінансову і моральну підтримку” державному теророві в Індонезії, Камбоджі, Кіпрі, Ірані, Південній Африці, Банґладеш і південноамериканських країнах, які стали жертвою “брудної війни” Плану Кондор.

11 вересня 1973 року, рівно за 28 років до нещодавніх вибухів, у Чилі палав президентський палац. Кіссінджер передбачив епітафію Сальвадора Альєнде і чилійської демократії, прокоментувавши результати виборів: “У нас немає причин допускати, щоб якась країна ставала марксистською через безвідповідальність її народу”.

Презирство до волі народів – один з безлічі збігів між тероризмом одиниць і тероризмом державним. Скажімо ЕТА, убиваючих людей в ім’я незалежности Країни Басків, заявляє через одного із своїх представників: “Права не мають нічого спільного з більшостями чи меншинами”.

Дуже схожі між собою тероризм аматорський і тероризм високих технологій, тероризм фундаменталістів релігійних і тероризм фундаменталістів ринкових, тероризм зневірених і тероризм владоможців, тероризм безумців-одинаків і тероризм фахівців у мундирах. Усі вони однаково поділяють зневагу до людського життя – убивці п’яти з половиною тисяч громадян, розмелених під руїнами Веж-Близнюків, що впали, наче піщані замки, і убивці двохсот тисяч ґватемальців, здебільшого індіанців, винищених без найменшої уваги телебачення і газет світу. Вони, ґватемальці, були принесені в жертву не фанатиком мусульманином, а військовими терористами, які здобули “фінансову і моральну підтримку” кількох наступних урядів Сполучених Штатів.

Усі закохані в смерть схожі у своєму прагненні звести до військових термінів усі соціальні, культурні і національні протиріччя. В ім’я боротьби Добра зі Злом, в ім’я Єдиної Правди, вони вирішують усі питання спочатку убиваючи, а потім запитуючи. І на цьому шляху вони надихають ворога, з яким борються. Саме звірства “Сендеро Луміносо” були тим, що значною мірою породило Президента Фухіморі, який з великою народною підтримкою установив свій терористичний режим і продав Перу за ціну банана.

Звірства Сполучених Штатів стали тим, що в значній мірі породило “священну війну” тероризму Аллага.

І, незважаючи на те, що зараз вождь Цивілізації проголошує новий хрестовий похід, Аллаг не винен у злочинах, чинених від його імені. Зрештою, не Бог віддав наказ про нацистський Голокост проти віруючих в Єгову, і не Єгова організував бойню в Сабрі та Шатилі чи повелів вигнати палестинців зі своєї землі. І хіба насправді не є Єгова, Аллаг і Бог трьома іменами однієї й тієї ж таємниці?! Трагедія двозначности – уже невідомо, хто є хто. Дим вибухів стає частиною іншої, значно більшої димової завіси, яка не дає нам бачити. Від помсти до помсти терористи змушують нас брести, перечеплюючись. Я дивлюся на одну тільки-но опубліковану фотографію – на одній з нью-йоркських стін чиясь рука написала: “Око за око залишить світ сліпим”.

Спіраль насильства породжує насильство і розгубленість – біль, страх, нетерпимість, ненависть, божевілля. На початку цього року в Порту Алеґрі алжирець Ахмед Бен Белла сказав: “Ця система, яка зробила корів скаженими, починає дратувати і людей”. І безумці, які збожеволіли від ненависті, чинять так само, як і влада, котра їх породила.

Трирічна дитина на ймення Лука сказала в ці дні: “Світ не знає, де його будинок”. Хлопчик дивився на карту. А міг би дивитися новини.

Символи

Бізнес. “Ця війна буде довгою”, – оголосив Президент планети. Погана новина для цивільних, котрі гинуть і будуть гинути далі. Прекрасна новина для фабрикантів зброї. Ефективність воєн не важлива. Важливо, щоб вони приносили прибуток. Починаючи з 11 вересня, акції Дженерал Дайнемікс, Локгід, Нортроп Ґрумман, Рейтеон і інших підприємств воєнної промисловости різко пішли нагору на Волл Стріт. Біржа їх любить. Як уже бувало в часи бомбардувань Іраку та Югославії, телебачення рідко показує жертви – воно перейняте демонстрацією подіуму нових моделей зброї. У ринкову епоху війна вже не трагедія, а міжнародна виставка. Виробники зброї потребують воєн, так само як виробники шуб потребують зим.

Голлівуд. Реальність наслідує кіно – усе вибухає, діти отримують ракети з фільму Атлантіс у щасливій коробочці від Мак-Доналдза, і кетчуп дедалі важче відрізнити від крові. Зараз Пентагон звернувся до деяких сценаристів кіно й експертів у спецефектах із проханням вгадати нові цілі терористів і вигадати форму захисту від них. За журналом “Варьєті” один з них – сценарист фільму “Жорстокий убивця”.

Костюми. В одній із найдемонстрованіших світові сцен жорстокий убивця Усама Бін Ладін з’являється в тюрбані й у куртці із фашини армії Сполучених Штатів, і на руці у нього годинник Таймекс, made in USA.

Сам він теж made in USA, як і інші ісламські фундаменталісти із 40 країн, найняті і озброєні ЦРУ для боротьби з атеїстичним комунізмом в Афґаністані.

Коли Сполучені Штати святкували свою перемогу в тій війні, Президент Пакистану Беназір Бгутто даремно попереджала Буша-батька: “Ви створили монстра, так само, як доктор Франкенштейн”.

Було доведено ще раз, що ворони видзьобують очі тому, хто їх вирощує. Але спонсор продовжує ними користуватися. Зараз фанатики потрібні йому як ідеальне алібі для ведення війни проти кого завгодно і як завгодно і для зміцнення свого світового панування. А ще – для того, щоб давати пояснення, не допускаючи заперечень. Упродовж вересня американські підприємства викинули на вулицю 200 тисяч працівників. “Назвіть це число числом Бін Ладіна”, – таким був вирок секретаря з питань зайнятости Елен Чао.

За кілька тижнів до катастрофи веж почалася катастрофа світової економіки, і журнал The Economist порадив своїм читачам: “Придбайте парашута”. Після того, як відбулося те, що відбулося, той, хто не придбав парашута, може знайти, принаймні, винуватця, зробленого на замовлення.

Паніка. Усе людство потерпає від симптомів приступу сибірської виразки, лихоманки, головного болю, плям на шкірі, схожих на синці... Усі ми боїмося відкривати листи, і не тому, що в них може бути якийсь неймовірний рахунок за електрику, чи податки, чи фатальна новина про те, що “з жалем повідомляємо вам про те, що ми змушені відмовитися від ваших послуг”.

Українські військові проводили навчання, коли ракета С-200 збила пасажирський літак, і 78 осіб загинули. Чи була це помилка, чи справа в тому, що розумні ракети знали, що пасажирські літаки є ворожою зброєю? Розумні ракети вдарять тепер по поштових офісах?

Зброя. Північноамериканський авіаносець “Німітц” провів день в уруґвайських водах. Це викликало в мене певне занепокоєння, бо в моєму кварталі є будинок, схожий на мечеть, а розумні ракети завжди дещо непередбачувані. На щастя, нічого не трапилося. Чи майже нічого – кілька уруґвайських політиків були запрошені для ознайомлення з авіаносцем, пливучим містом смерти, і ледь не загинули. Їхній літак невдало приземлився, одне його крило відірвалося і залишилося у воді. Завдяки цьому візитові ми довідалися, що авіаносець коштував 4 мільярди 500 мільйонів доларів. Згідно з підрахунками ЮНІСЕФ та інших організацій Об’єднаних Націй, суми, що відповідає вартості трьох таких авіаносців як “Німітц”, вистачило б, щоб годувати і лікувати упродовж року всіх голодних і хворих дітей світу, які вмирають зі швидкістю 36 тисяч у день.

Робоча сила. “Шпали” є не тільки в ісламського тероризму, але й у державного. Один з активних учасників Плану Кондор у роки військових диктатур у Південній Америці, уруґвайський полковник Мануель Кордеро, заявив, що брудна війна – це “єдиний можливий шлях” перемоги над тероризмом, і що викрадення, катування, убивства і приховання трупів просто необхідні. У нього є досвід, і він пропонує свої послуги. Полковник сказав, що уважно прослухав промови Президента Буша, і значать вони оголошення третьої світової війни. На жаль, він не помилився.

Додаткова інформація. Як і в полковника, у посла теж є досвід. Джон Неґропонте, північноамериканський представник в Організації Об’єднаних Націй, погрожує поширити війну “на інші країни” і знає, про що йдеться.

Кілька років тому він поширив війну на Центральну Америку. Неґропонте був хресним батьком тероризму контрас у Нікараґуа й ультраправих бойовиків у Ґондурасі. Рейґан, який був у ті роки Президентом, говорив те ж саме, що говорять сьогодні Буш і Бін Ладін – усі засоби добрі.

Жертви. Ця нова війна ведеться проти диктатури талібів, чи проти страждаючого від неї народу? Скільки цивільних загинуло при бомбуваннях? Четверо афґанців, які працювали для ООН, стали першими “супутніми втратами”, про які стало відомо. Суцільні символи – вони займалися дезактивацією мін.

Афґаністан – найзамінованіша країна світу. У його землі лежать 10 мільйонів мін, ладних убивати і калічити кожного, хто на них наступить. Одні з них були закладені росіянами під час вторгнення, інші – для боротьби з росіянами, у вигляді дарунка воїнам Аллага від уряду Сполучених Штатів. Афґаністан ніколи не приєднався до міжнародного договору, який забороняє протипіхотні міни. Сполучені Штати теж. І зараз каравани біженців намагаються уникнути, пішки чи верхи на ослах, спадаючі з неба ракети, і міни, які вибухають з-під землі.

Ріґоберта Менчу, дочка народу майя, народу ткачів, застерігає: “Наша надія висить на волосині”. І це так. На волосині. У світовій божевільні, між одним паном, який уявив себе Аллагом, і іншим, котрий переконаний, що він – Баффало Білл, між тероризмом замахів і тероризмом війни, насильство роздирає нас по швах.

Переклав А.П.


ч
и
с
л
о

25

2002

на початок на головну сторінку